Історія справи

Постанова ВГСУ від 23.06.2015 року у справі №910/29120/14
Постанова ВГСУ від 15.03.2016 року у справі №910/29120/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 910/29120/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь", м. Москва, Російська Федерація (далі - Товариство),

на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2015 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015

зі справи № 910/29120/14

за позовом Товариства

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Київ (далі - Підприємець),

про стягнення 73 080 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Григоренка А.А.,

відповідача - ОСОБА_3 (особисто).

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 73 080 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав на самостійні частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - Твір), а саме кадри з серій під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4" та зображень персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_5" і "ІНФОРМАЦІЯ_6" Твору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2015 (суддя Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л. - головуючий, Верховець А.А. і Шипко В.В.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, а судові витрати покласти на Підприємця. Скаргу з посиланням на норми Цивільного кодексу України, Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) мотивовано порушенням господарськими судами норм матеріального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

08.06.2010 товариством з обмеженою відповідальністю Студія "АНИМАККОРД" (далі - Студія) як правовласником і Товариством як правонабувачем укладено договір (далі - Договір), за умовами якого:

- правовласник передає правонабувачу виключне право на Твір, а правонабувач зобов'язується сплатити правовласнику обумовлену Договором винагороду. Передачі підлягає виключне право на серії Твору: 1) "ІНФОРМАЦІЯ_7"; 2) "ІНФОРМАЦІЯ_8"; 3) "ІНФОРМАЦІЯ_9"; 4) "ІНФОРМАЦІЯ_10"; 5) "ІНФОРМАЦІЯ_4"; 6) "ІНФОРМАЦІЯ_11"; 7) "ІНФОРМАЦІЯ_12"; 8) "ІНФОРМАЦІЯ_13" (пункт 1.1);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом всього терміну дії виключного права на Твір (пункт 6.1).

Згідно з пунктом 2 додатку № 1 до Договору одночасно з передачею права на Твір правовласник передає правонабувачу в повному об'ємі виключні права на всі юридично значущі охоронювані елементи Твору (включаючи, але не обмежуючись, назвою Твору та його окремих серій, графічним зображенням, мальованими зображеннями персонажів Твору, їх іменами, текстом) незалежно від того, чи поіменовані вказані елементи безпосередньо в додатках до Договору.

Товариством подано також авторський договір замовлення від 01.04.2008 № ОК-2/2008, укладений Студією і ОСОБА_7, відповідно до якого останній створив і передав Студії сценарії до перших 8-ми серій Твору.

Отже, Товариство є власником виключних майнових прав на Твір та його складові частини і має право захищати свої права, в тому числі шляхом звернення до господарського суду.

Зображення персонажів Твору і кадри серій названого мультиплікаційного серіалу є частинами Твору, які можуть використовуватися самостійно, а тому розглядаються судом як твори.

У Підприємця відсутні були правові підстави для використання зображень персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_5" і "ІНФОРМАЦІЯ_6" і кадрів Твору.

01.04.2014, 02.04.2014 і 03.04.2014 представник Товариства купив у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_14", що належить Підприємцю і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за 23 грн. чотири шоколадні яйця (вартість кожного - 5,75 грн.), на яких без дозволу Товариства зображені персонажі Твору - "ІНФОРМАЦІЯ_5" і ІНФОРМАЦІЯ_6". Це підтверджується відеозаписами, наданими Товариством, та відповідними фіскальними чеками.

Товариством на підставі пункту "г" частини другої статті 50 Закону зазначено компенсацію за порушення авторського права в сумі 73 080 грн. (6 х 10 х 1 218 грн.), виходячи з того, що: кількість об'єктів інтелектуальної власності Товариства, права на які було порушено, складає 6; мінімальна заробітна плата - 1 218 грн., кількість таких заробітних плат - 10.

Наявні у справі докази не містять відомостей про те, що: Підприємець замовляв виготовлення шоколадних яєць із зображенням персонажів Твору "ІНФОРМАЦІЯ_5" і "ІНФОРМАЦІЯ_6" з метою подальшої реалізації; Підприємець здійснював оптовий продаж таких шоколадних яєць.

Підприємець зазначав про відсутність у нього намірів порушувати авторські права Товариства і про те, що ним названий товар не реалізується і що на момент купівлі та реалізації товару йому не було та не могло бути відомо про наявність у Товариства виключних прав на Твір.

Товариством вказано на те, що господарським судом міста Києва зі справи № 910/10421/14 було встановлено факт порушення Підприємцем авторських прав.

Рішенням названого господарського суду від 29.09.2014 із зазначеної справи за позовом Товариства до Підприємця про захист виключного права шляхом стягнення компенсації в сумі 12 180 грн., залишеним без змін за результатами апеляційного і касаційного розгляду, у позові відмовлено та встановлено, що:

- 21.03.2014, двічі 04.04.2014 і 07.04.2014 у тому ж магазині представником Товариства було придбано товар - кукурудзяні палички "ПІК НІК" в упаковці з малюнками із зображенням персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_5" з різних кадрів серій мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1" та нанесено напис "ІНФОРМАЦІЯ_1";

- виробником цього твору вказано товариство з обмеженою відповідальністю "Суперлакомка";

- суду не подано будь-яких доказів наявності чи відсутності правових підстав для використання третьою особою частини Твору шляхом розміщення його частини (зображення персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_5") на упаковці товару;

- у справі немає відомостей про те, що Товариство замовляло виготовлення кукурудзяних паличок "ПІК НІК" з розміщенням на їх упаковці зображення персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_5" з метою подальшої реалізації;

- матеріали справи не містять відомостей про те, що Товариство здійснювало оптовий продаж кукурудзяних паличок "ПІК НІК" з розміщеним на їх упаковці зображення персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_5";

- після виявлення представниками Товариства першого факту реалізації Підприємцем кукурудзяних паличок "ПІК НІК" з розміщеним на їх упаковці зображенням персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_5" Товариство не зверталося до Підприємця з вимогами щодо припинення такої реалізації і не подавало йому іншого звернення з метою припинення порушень авторських прав Товариства; останнє продовжувало фіксувати такі факти у період з 21.03.2014 по 07.04.2014, а 04.04.2014 Товариство двічі придбало зазначений товар;

- Товариством не подано доказів, які свідчили б про передбачуваний розмір збитків Товариства або про розмір доходів Підприємця, отриманого внаслідок реалізації товару; Підприємцем було реалізовано 4 одиниці товару (упаковок) вартістю 2,70 грн. за кожну упаковку;

- Товариством не подано доказів, які свідчили б про кількість потерпілих осіб внаслідок реалізації товару, і доказів наявності раніше вчинених Підприємцнм порушень виключного права Товариства на Твір.

Таким чином, згаданим судовим рішенням було підтверджено факт продажу Підприємцем кукурудзяних паличок у період з 21.03.2014 по 07.04.2014.

У даній же справі встановлено факт купівлі Товариством у Підприємця шоколадних яєць у період з 01.04.2014 по 03.04.2014.

Отже, подаючи позов про стягнення з Підприємця 12 180 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав внаслідок реалізації кукурудзяних паличок, Товариство було обізнано про продаж Підприємцем шоколадних яєць.

Разом з тим з поданого Товариством відеозапису від 01.04.2014 вбачається, що представник Товариства перед тим, як купити шоколадне яйце, підійшов до полиці, на якій було розміщено кукурудзяні палички, на упаковці яких містилося зображення персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_5" з різних кадрів серій мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1", взяв товар у руку, оглянув і поклав на місце.

Суд вбачає у діях Товариства щодо подання даного позову зловживання своїми правами на отримання компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Під час судового розгляду справи № 910/10421/14 Товариство не повідомило господарський суд міста Києва про вчинення Підприємцем порушення виключного права Товариства на Твір шляхом реалізації шоколадних яєць.

Стягнення з Підприємця компенсації в сумі 73 080 грн. за порушення авторських прав Товариства шляхом реалізації 4-х шоколадних яєць вартістю 23 грн. не відповідає критеріям справедливості, добросовісності та розумності, визначеним статтею 3 Цивільного кодексу України, та є малозначущим, а тому в позові слід відмовити.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми компенсації за порушення майнових авторських прав.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке згідно з пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

У пункті 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (із змінами і доповненнями), з-поміж іншого зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке. Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

У підпункті 51.3 пункту 51 тієї ж постанови йдеться про те, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Судами попередніх інстанцій у розгляді даної справи не з'ясовано обставин, пов'язаних з передбачуваним розміром збитків потерпілої особи (Товариства) та розміром доходу, отриманого Підприємцем внаслідок порушення прав Товариства; зазначено лише про загальну вартість придбаного товару.

Не з'ясувавши відповідних обставин, що з огляду на зміст позовних вимог входять до предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та наведеного припису частини першої статті 43 цього ж Кодексу.

Відтак у суду касаційної інстанції відсутні й підстави для висновку про правильність застосування названими судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі Цивільного кодексу України і Закону.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду слід також вирішити питання про розподіл судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 зі справи № 910/29120/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Харченко